Дональд Трамп обіцяв завершити війну в Україні “якнайшвидше”, але стикнувся з тим, що російський диктатор Володимир Путін відмовив йому навіть у припиненні вогню. Кремль технічно тягне час і посилює атаки проти України. Так, 13 квітня дві російські ракети уразили місто Суми, вбивши 34 людини, багато хто з них збирався на службу у Вербну неділю, а до цього – відбувся удар по Кривому Розі, внаслідок якого загинули 20 людей. Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський зазначив, що команда Трампа має зрозуміти, що Кремль “насміхається з їхньої доброї волі”.
Однак Трамп поки що надзвичайно поблажливий до Росії та все ще ворожий до України. Американський президент звинувачує президента Володимира Зеленського у початку війни та глузує з пропозиції українського лідера щодо продажу ракет ППО.
Прихильники Трампа наполягають – він готовий бути жорсткішим із Росією, а європейські лідери вимагають запровадження додаткових санкцій проти Москви, щоб ці слова мали значення, але поки що безрезультатно.
Між тим, Росія та США продовжують узгоджувати ключові параметри угоди щодо врегулювання в Україні, говорить спецпредставник Трампа – Стів Віткофф, який усе більше стає схожим на “спецпредставника” Кремля, зважаючи на його дії. Остання “пропозиція” цього пана, яку нібито зараз розглядає Дональд Трамп, говорить, що найшвидшим способом забезпечити припинення вогню було б “дозволити Росії забрати чотири українські області та Крим, на які вона претендує, включно з територією, яку їй не вдалося завоювати”.
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Після своєї зустрічі з Путіним Стів Віткофф заявив, що “США просуваються в укладанні угоди з Росією щодо України, а мирна угода передбачатиме врегулювання питання “пʼяти територій”. Документ також міститиме низку протоколів безпеки та інші геополітичні аспекти.
Іншу пропозицію озвучив ще один спецпредставник Трампа Кіт Келлог. Основний фактор – поділ України на зони впливу різних країн. Обидва варіанти для України є негативними, особливо той, що ретранслює Віткофф, до якого Дональд Трамп прислухається зараз найбільше. На ваш погляд, президент США може все-таки перетнути “червоні лінії” України та погодитися на умови Путіна щодо окупованих територій та іншого?
– Ключовий фактор тут – насамперед позиція України, військово-політичного керівництва країни. І ця позиція є однозначною – Україна діє відповідно до норм міжнародного права, принципів територіальної цілісності, суверенітету, які відповідають статуту Організації Об’єднаних Націй та Конституції України. І тому будь-які дії за межами цих рамок – тотожні погіршенню загальної системи безпеки. Я розшифрую ці речі.
Це означає спочатку континентальну, а потім глобальну війну, тому що у такій ситуації подібні кроки будуть лише заохочувати агресора до подальшої окупації сусідніх територій, нападу на інші держави й так далі. Це треба чітко розуміти. Тому, коли починається ось така дискусія на тему окупованих Росією територій, тих, хто її розкручує, просто одразу треба приписувати у табір тих, хто розкручує маховик світової війни.
Щодо Віткоффа та його заяв. На нинішній день важко у Штатах знайти сферу зовнішньої політики, до якої цей чоловік не має стосунку. Він працює щодо Близького Сходу, щодо російсько-української війни, щодо Ірану. Далі його починають втягувати у проблему Сирії і так далі. Тобто він сьогодні скрізь має свої обов’язки, але так, як він їх виконує, це вимагає окремої розмови. На Близькому Сході й щодо України з РФ він спілкується лише з однією стороною. Тобто – це не посередник, який організовує переговорний процес. Це людина, яка реалізує позицію однієї сторони. І це треба чітко розуміти з точки зору його тактики.
Стів Віткофф не має ніякого дипломатичного досвіду. І тому його так легко росіяни обвели навколо пальця у Санкт-Петербурзі під час останнього візиту. Адже він їхав із повноваженнями обговорювати й домовитися про те, щоб була реалізована домовленість про припинення вогню, про безпеку енергетичної інфраструктури та припинення вогню в акваторії Чорного моря, а також мав провести переговори щодо 30-денного припинення вогню, всеосяжного, як його називають.
По приїзді туди йому запропонували не говорити про те, що на порядку денному, а порушити інші питання. Тобто про мирну угоду загалом. Але ж документа як такого немає. І так Віткофф 4,5 години говорив із російським диктатором ні про що. Саме тому й був знервований Дональд Трамп, адже є ідея-фікс – маленька перемога у вигляді якогось перемир’я, а опісля зіскочити з ситуації. А на сьогодні у Трампа немає навіть припинення вогню. Фактично все, що відбувається, наближається до того, що називається “фініта ля комедія” переговорного процесу. Усе заходить потроху в глухий кут, бо з’являються проблеми, з яких фактично виходу немає. Адже, з одного боку, є “червоні лінії” України, які спираються на норми міжнародного права, а з іншого боку – московські ультимативні заяви. Тому насправді все це йде навколо однієї теми – затягування процесу.
– Тобто виходить, що у нас на сьогодні є російський диктатор, який вимагає капітуляції України, є Україна, яка на це, звісно, не погодиться, і є Трамп, який планував швидко це все припинити й зіскочити, але не зміг цього зробити. Виходить, війна продовжуватиметься й ніякого припинення вогню не буде?
– З моєї точки зору, порядок денний абсолютно не зміниться. Війна триватиме. Ба більше, вона фрагментарно буде загострюватися, виникнуть нові полум’я війни у світі. Це, найімовірніше, буде Сирія. Це може трапитися з балтійськими нашими партнерами, бо ці навчання, які заплановано на осінь у Білорусі за участю Росії, більш за все, спрямовані саме проти них. Росія проводить не лише публічну, а й приховану мобілізацію, формує окремі підрозділи. І їх не готують для українського фронту.
Ба більше, вже відомо про те, що досягнуто домовленостей між Кремлем і Північною Кореєю та Іраном щодо збільшення постачання озброєння до РФ. Тобто насправді те, що пишуть західні видання, начебто російський фюрер спробує випробувати НАТО у 2025 році, стає усе більш і більш очевидним. Але це й доводить, що ніякого досягнення домовленості з Вашингтоном у Путіна не буде. Власне, оця проблема нервує Дональда Трампа. Бо він, як я вже казав, намагається вибудувати взаємини з Путіним.
Сьогодні все це сходиться в одну точку, яка називається Дональд Трамп, але його здатність розібратися у ситуації, точно така сама, як і в митно-тарифних речах. Тому насправді для президента США вже давно настав момент істини, коли у нього є лише один крок – зближення з партнерами, з Європою і вибудовування спільної зовнішньополітичної доктрини вже в нових реаліях. Ця група навколо нього, Рубіо, Келлог, сюди належать кілька людей із Пентагону, прагне переконати Дональда Трампа у цьому, а також у тому, що з Путіним не треба товаришувати, але я не вірю, що їм вдасться це зробити. Я бачу його відданість ідеям Віткоффа та йому подібних.
– Щось може змінити цю негативну ситуацію?
– Річ у тому, що всі ці проблеми, які були зараз озвучені, мають уже відпрацьоване рішення. Наприклад, ядерна угода. Тут конче необхідні спільні дії Європи та Сполучених Штатів Америки. Про це вже самі іранці говорять. Однак цього не приймає поки що Дональд Трамп. Він хоче бути монополістом цього процесу й потім вимагати мзду з усіх інших, що нібито він сам вирішив питання.
Що стосується Близького Сходу, все точно так само. Усі араби без винятку сьогодні кажуть, що хочуть усунути вплив Ірану на Близький Схід. Вони готові спільно запропонувати свій проєкт, зокрема й щодо Гази. Ізраїлю також треба спільні дії з арабським світом і вихід на те, про що мріє Дональд Трамп, на так звані Аврамові угоди, за чим стоїть створення Близькосхідного Союзу. Це геніальна ідея. Трамп розуміє це, але що йти до неї треба разом з арабським світом, з Ізраїлем – ось цього він зрозуміти не може.
Що стосується російської агресії, то тут точнісінько така сама річ. Спільні дії і реалізація концепції. Мир через силу, але сила має надаватися Україні. Ось спосіб вирішення питання. А не відключати постачання розвідувальної інформації чи озброєння для України. Це вже називається сила проти України. І зрозуміло, що у цій ситуації необхідні активні дії з відновлення спільного оборонно-промислового комплексу Сполучених Штатів Америки та Європи. Але замість цього ми маємо скандальні висловлювання Трампа про те, що президент України хоче купити ракети для ППО. Це означає, що у кінцевому підсумку Європа сама розміщуватиме виробництво цих ракет на своїй території, а Німеччина, Франція та Велика Британія схвалять рішення про постачання не тільки Storm Shadow і TAURUS, а й інших комплексів, які сьогодні є в Європі. Бо стає очевидним, що за таких умов, коли США відмовляються від постачання до України ракет для систем ПРО і ППО, залишається тільки Європа, яка здатна їх виробляти.
– Позиція Трампа щодо Росії, щодо факторів завершення війни може змінитися? Бо сьогодні така собі проросійська лінія переважає у його заявах. Трамп уникнув відповіді на запитання про санкції проти РФ після воєнного злочину Росії та Путіна у Сумах та повторює безглузді російські наративи причин кривавого удару. Після цього він пішов ще далі й знову звинуватив Володимира Зеленського у початку війни. І це після Сум із Кривим Рогом. Також адміністрація Дональда Трампа відмовила союзникам із G7 у підписанні заяви із засудженням російського удару, оскільки “працює над збереженням простору для мирних переговорів”. Завидна завзятість у риториці, як бачимо. Виходить, і справді є певна спільна мова з Кремлем. Чи не вважаєте ви, що Москва та Вашингтон таки “готують пропозицію” і незабаром її буде озвучено? А тому ніщо не має цьому заважати.
– Завжди у такій ситуації треба прогнозувати кілька можливих варіантів розвитку подій. Перше, це коли Трамп залишається на цій позиції, продовжить робити те, що він робить, із відповідними наслідками для України та світу. Хоча разом із тим паралельно мінфін США у відповідь на дії Росії все ж таки розробив цілий комплекс своїх санкцій.
Є ще один дуже важливий факт. Трамп наполягав на тому, щоб у Конгресі не реєстрували закон про нові санкції, адже тоді це питання щодо Росії перебирає повністю на себе. Але ця двопартійна група з 50 сенаторів не зупинила рух законопроєкту, і він зареєстрований. Це свідчення того, що насправді всередині США є різні позиції. І тиск на Дональда Трампа буде зростати, це очевидно. Якщо вже навіть експрезидент Байден перестав мовчати, то це вже багато про що свідчить. І це після лише трьох місяців перебування Дональда Трампа при владі. Найважливіше, що почало серйозно ламати ситуацію – звіти, які було озвучено в Конгресі. Наприклад, того ж голови Європейського командування Збройних сил США і Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Крістофера Каволі. Якщо уважно подивитися на стенограми його виступу, то він там каже ключові речі. Допомога Україні має зростати, тому що це й захист Європи, якій дійсно загрожує велика небезпека від Росії. Тому в цьому плані у мене вже сумніву немає, що середня ланка американського істеблішменту перебуває на боці України, Європи та партнерів. Як діятиме в цій ситуації Дональд Трамп, мені дуже важко сказати, але проблем у нього побільшає. Тому ще одна дорога для Трампа, очевидно, йде до імпічменту або просто до того, що люди його випруть з Овального кабінету. Тому що напруженість в американському суспільстві зростає.
Третій варіант розвитку подій буде рефлексією на абсолютно незадовільну поведінку з точки зору Дональда Трампа, російського диктатора. Я не вірю у те, що Трамп не бачить, як і його оточення, того, що Путін дурить їм голову. Він розуміє те, що не введене в дію повне припинення вогню і навіть відмова ведення переговорів щодо припинення вогню в акваторії Чорного моря – це дуже серйозні речі. Адже на останніх переговорах у Туреччині росіян узагалі не було. Тож очевидно, що у цьому аспекті маємо, з одного боку, повний ігнор ініціатив Трампа з боку Москви, а з іншого – є позиція Європи, яка вимагає тиску на Росію. Звісно ж, усе це впливатиме на Трампа. Я не відкидаю, що все-таки розворот у його позиції буде. Бо насправді, якщо подивитися, то в останні дні санкції не знімали, а розробляли додатково. Але все ж ситуація непрогнозована й непередбачувана, тому від цього нам не ліпше.
– Чергове засідання у межах формату Рамштайн зібрало представників із 51 країни. Маємо збільшення безпекового фінансування у поточному році на 23 млрд доларів та низку інших ініціатив. Попри те, що США фактично усунулися від участі у цьому форматі, він усе-таки живий?
– На мій погляд, роль Рамштайну зростатиме. Останнє засідання пройшло набагато якісніше та ліпше, ніж попередні. Поясню чому. Якщо раніше розщедрювались часто одні Штати, то цього разу півтора десятка країн запропонували свої пакети. Це дуже важлива річ. У публічній частині вискочив один невеликий виступ із посиланням на закриту частину, що “ми маємо обговорити спільні проєкти з Україною”. Тобто європейці переходять до наступної фази – вкладання в українське виробництво інновацій і грошей. Тому очевидно, що у цьому питанні буде дуже серйозне зрушення з погляду допомоги Україні.
Ще один фактор. На засіданні були не тільки європейські країни, а й Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея і так далі. Насправді розгортається дуже серйозна робота щодо допомоги Україні та компенсації того, що не робитимуть Сполучені Штати.
– Україну з візитом відвідав генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Це візит ввічливості чи все ж він має певне практичне значення?
– Це візит, який стосувався технологічних речей, участі НАТО у спільних проєктах з Україною в межах фінансування Європейським Союзом. Рютте приїжджав не лише з тим, щоб ушанувати пам’ять загиблих і побажати видужання тим, кого було поранено під час цих страшних обстрілів у Кривому Розі, в Сумах та в Одесі. Це був візит, який стосувався технологічних речей, допомоги з боку Європи й НАТО Україні в питаннях забезпечення її боєздатності.
Джерело: OBOZ.UA
